Тривалий час серед юридичної спільноти тривала дискусія з приводу законності та етичності так званого «гонорару успіху» адвоката, коли договір про надання правової допомоги передбачав певні бонуси у разі, якщо суд винесе рішення на користь клієнта. У свій час Верховний Суд у рішенні від № 462/9002/14 від 12.06.2018р визначив, що така форма виплати гонорару виходить за межі правового поля. Суд мотивував свою позицію тим, що рішення суду є результатом вирішення спору, воно приймається та підписується виключно суддями, а не є результатом наданих адвокатом послуг. Значна частина адвокатів не сприйняли таку позицію, яка невиправдано применшує роль і значення адвокатів у судовому процесі, адже, враховуючи закріплений принцип диспозитивності процесу, саме якісна кваліфікована робота адвоката, пов’язана, зокрема, із збором та підготовкою доказів, визначенням правової позиції, захистом клієнта в суді вносить суттєвий вклад для досягнення позитивного результату, адже виграти процес – мета будь-якого адвоката, а клієнт навряд чи задовільниться олімпійським принципом: «головне участь, а не перемога». Безумовно, адвокат не може надавати будь-яких «гарантій» результату, адже це дійсно суперечить правилам адвокатської етики, однак, передбачивши у договорі винагороду адвокату за успішний супровід справи, нема підстав припускати, що така винагорода може мати якийсь неправомірний характер, її можна розглядати як справедливий бонус за кваліфіковану і якісну роботу, завдяки якій забезпечується захист прав клієнта. Та й слід визнати, що належна фінансова мотивація додає продуктивності і є стимулом для ефективної роботи у будь-якій сфері, і адвокатура не є винятком.
Більше того, ані Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ані Правила адвокатської етики не містять прямих обмежень щодо можливості виплати гонорару у такій формі.
При цьому слід наголосити, що у практиці провідних держав світу, таких як, зокрема, США, Німеччина, Італія та інших «гонорар успіху» є доволі поширеним явищем.
З огляду на наявність виключної правової проблеми, одна із справ, пов’язана із стягненням судових витрат у вигляді «гонорару успіху», була передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду. З рішенням вищої судової інстанції по цій справі покладалися надії на остаточне і справедливе врегулювання спірного питання. І ось 12 травня 2020 року Велика Палата ухвалила рішення у справі № 904/4507/18, яким стягнула судові витрати на сплату такого гонорару. Вирішуючи зазначену правову проблему, Велика Палата ВС виходила з того, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов’язковості такого зобов’язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.
Чи поставила Велика Палата остаточну крапку у цій дискусії? Чи можуть радіти адвокати поверненню «гонорару успіху» у правове поле? На нашу думку, поки що це передчасно, адже у згаданому рішенні лише розмежовано питання стягнення судових витрат і врегулювання договірних відносин між клієнтом і адвокатом. Якщо суд вирішує питання про стягнення судових витрат – він не дає оцінку законності відповідного положення договору про «гонорар успіху», а визначає тільки розумність та співмірність таких витрат. Однак, яку позицію Велика Палата займе у разі спору в межах правовідносин між клієнтом та адвокатом щодо «гонорару успіху» – питання залишається відкритим. Наразі більшість рішень із практики Верховного Суду, для адвокатів, поки, негативна. Однак, чи законним є обмеження свободи договору щодо можливості встановлення «гонорару успіху», при відсутності прямої заборони цього на рівні закону? Чи справедливим є позбавлення права адвоката на достойну винагороду, якщо він, завдяки своєму професіоналізму, виграв справу і реально допоміг своєму клієнту? Чи коректно зводити роль адвокатів до «статистів» у процесі, від яких не залежить результат вирішення спору? Сподіваємося, ці питання не залишаться риторичними і рано чи пізно ми отримаємо логічні відповіді. Найкраще було б це зробити шляхом чіткого законодавчого врегулювання проблеми «гонорару успіху».
Наші клієнти
