Пропонуємо Вашій увазі щотижневий огляд актуальних новин у сфері права, що стане Вам у нагоді у процесі господарської діяльності!
Фермерам потрібно встигнути за півроку переукласти договори оренди, аби не залишитися без землі
Набула чинності низка змін, які, за задумом їх авторів, мають протидіяти рейдерству. Насамперед новації стосуються державної реєстрації речових прав на нерухомість, особливо в частині прав на оренду землі.
Автоматична пролонгація
Ідеться про закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» від 5.12.2019 №340-ІХ. Ним унесено зміни до Земельного, Господарського та Цивільного кодексів, а також законів «Про оренду землі», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань».
Міністерство юстиції в листі від 21.01.2020 №650/8.4.1/32-20 звернуло увагу на те, що перш за все розмежовуються два правові механізми у відносинах оренди землі: пролонгація чинних договорів і переважне право на укладення нових. Для цього договори оренди поділяються на строкові та строкові з пролонгацією.
Відмінність полягає в тому, що перші припинятимуть дію після закінчення строку, на який вони укладені, а другі — ні. Проте для автоматичної пролонгації необхідно, аби такі відомості були зазначені в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відповідно, під час реєстрації договорів оренди ознака його пролонгації стає обов’язковим атрибутом.
У Мін’юсті зауважили, що правила, визначені в ст.126 ЗК, поширюватимуться на договори оренди, укладені або змінені після набрання чинності законом №340-ІХ, що відбудеться після 15.07.2020. Проте згідно з новою ст.126 ЗК умова про поновлення договору не може встановлюватися щодо ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на них розташовані будівлі або споруди, які перебувають у власності користувача. Це означає, що держава готується підживлювати ринок землі за рахунок угідь, строк оренди яких збігатиме.
Отже, після цієї дати орендарі вже не зможуть розраховувати на укладання договорів з урахуванням умов нині чинної ст.33 закону, зокрема в частині їх поновлення. Натомість ці правила діятимуть для тих договорів, що будуть укладені хоча б днем раніше. Звісно, якщо за цей час законодавець не внесе ще якихось змін, а судова практика не зробить ухилу в бік захисту прав власника.
Нотаріальна вимога
Попри зауваження експертів, законом №340-ІХ запроваджується інститут вимоги нотаріального посвідчення правочину. Це дає право власнику ділянки вимагати нотаріального посвідчення договорів про встановлення земельного сервітуту, про надання права користування ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) або для забудови (суперфіцій), договору оренди землі, а також скасувати таку вимогу (стст.791, 1021 ЗК, ст.14 закону «Про оренду землі»).
Крім того, учасник приватного підприємства може наполягати на вимозі нотаріального посвідчення правочину, предметом якого є його частка в статутному капіталі (ст.113 ГК), або на засвідченні справжності підпису під час прийняття ним рішень.
Ціна нерухомості, вартість оренди
Також до держреєстру прав уноситимуться відомості про ціну (вартість) нерухомого майна та речових прав на нього чи розмір плати за користування ним. При цьому закон №340-ІХ не передбачає витребування державним реєстратором додаткових документів про оцінку об’єкта нерухомого майна.
Такі відомості вносяться виключно на підставі документів, поданих для реєстрації (у разі їх наявності). Наприклад, у разі продажу права оренди на земельних торгах у формі аукціону до реєстру вноситься вартість такого продажу.
Крім того, у Мін’юсті звернули увагу на те, що такі відомості вносяться саме під час держреєстрації речового права й не вимагають актуалізації, приміром у зв’язку зізміною розміру орендної плати за землю.
До речі, п.4 ч.1 ст.4 закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції закону №340-ІХ) відносить іпотеку до обтяження речового права на нерухоме майно. Це, як звертають увагу в міністерстві, впливатиме на належне визначення територіальності проведення реєстраційних дій. Адже державна реєстрація обтяжень згідно з ч.5 ст.3 цього закону (у редакції, що набула чинності з 2.11.2019) проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомості.
Президент ветував закон про єдиний рахунок для податків (із «тютюновою» правкою)
Президент Володимир Зеленський повернув із пропозиціями законопроект №1049 про введення єдиного рахунку для сплати податків і зборів, який також регулює встановлення торговельної націнки на сигарети. Про це свідчать дані на сайті Верховної Ради.
«Повернуто з пропозиціями президента», – зазначається на сайті Ради.
Наразі пропозиції президента до закону не опубліковані.
Нагадаємо, що 4 жовтня ВР прийняла у цілому законопроект №1049 “Про внесення змін до деяких законів України щодо запровадження єдиного рахунку для сплати податків і зборів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”.
Так, за день до голосування групою народних депутатів було внесено поправку №8, якою регулюються торговельні націнки на сигарети для дистрибуції.
Як зазначається, суть поправки зводиться до встановлення торговельної націнки (так званої, “маржі”) на сигарети для оптової та роздрібної торгівлі на рівні 7% та 13% від максимальної роздрібної ціни відповідно.
Керівники компаній-членів асоціації «Укртютюн» заявляли, що наслідком введення торговельної націнки на сигарети для оптової та роздрібної торгівлі може стати закриття фабрик та втрата 50 тисяч робочих місць у тютюновій індустрії.
Приєднатися до електричних мереж буде простіше
Кабінет Міністрів України ухвалив проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про ринок електричної енергії» щодо зміни процедури приєднання до електричних мереж та створення передумов для зменшення оплати за нього.
Так, зокрема, пропонується розділити ставку стандартного приєднання для замовника на дві складові (за лінійну складову і за потужність), розділити функції стосовно державного контролю за процесом приєднань між Регулятором і Держенергонаглядом, а також розширити повноваження Регулятора.
Уряд пропонує посилити відповідальність операторів систем розподілу і оператора системи передачі за порушення законодавства у процесі приєднання споживачів, що буде сприяти припиненню вищеописаних практик та покращенню інвестиційного клімату.
У законопроекті також передбачено:
- нова формула визначення ставки плати за потужність. А саме: додатковий понижуючий параметр — коефіцієнт одночасності;
- зміна вартості стандартного приєднання для замовника – розбили на лінійну складову і складову за потужність;
- посилення державного контролю за приєднаннями, збільшення повноваження НКРЕКП і Держенергонагляду. А також розділення функції щодо державного контролю за процесом приєднань між Регулятором і Держенергонаглядом, який у режимі єдиного вікна прийматиме скарги замовників щодо порушень у процесі приєднань та виноситиме приписи обов’язкові до виконання монополістами;
- окрема процедура приєднання для великих забудовників – включення до інвест-програм природних монополістів заходи по прискоренню приєднань.
В Україні пропонують запровадити інвестиційний податковий кредит
У Верховній Раді України зареєстровано Проект Закону №3063 від 13.02.2020 р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо надання платникам податків податкового інвестиційного кредиту».
Як зазначається, ціль законопроекту полягає у створенні таких умов шляхом надання податкових преференцій при реалізації проектів, при яких суттєво збільшаться об’єми капітальних вкладень потенційних інвесторів. Завдання документу полягає у врегулюванні статей ПКУ, які змінять умови адміністрування податків для тих платників, що забезпечують значні інвестиції в національну економіку.
Так, пропонується запровадити інвестиційний податковий кредит як форму зміни строків сплати податків (зборів) – перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов’язань на строк до шістдесяти місяців, при якому платник податків має можливість впродовж певного строку та у певних межах зменшувати сплату податків з наступною поетапною сплатою суми такого зменшення та нарахованих процентів.
Розмір процентів за користування інвестиційним податковим кредитом пропонується встановити на рівні 50% річних облікової ставки Національного банку України
Водночас інвестиційний податковий кредит може надаватися платникам податків – юридичним особам та фізичним особам – суб’єктам підприємницької діяльності, які здійснюють реалізацію інвестиційних, інноваційних, інфраструктурних та інших проектів за такими напрямками:
- проекти, що мають стратегічне значення для розвитку національної економіки, встановлення конкурентних переваг українських підприємств та товарів, а також створенню нових робочих місць;
- інвестиційні проекти, фінансування яких здійснюється за рахунок кредитів (позик), що залучаються від іноземних держав, іноземних фінансових установ і міжнародних фінансових організацій;
- інноваційні та інвестиційні проекти із впровадження передових енергозберігаючих технологій і технологій з виробництва альтернативних джерел палива;
- інвестиційні проекти, пов’язані із розвитком транспортної інфраструктури (будівництва автомобільних і залізничних шляхів, метро, мостів, тощо).
При цьому порядок відбору та затвердження інвестиційних проектів (програм, договорів), які мають стратегічне значення для розвитку національної економіки та безпеки України, а також порядок контролю за виконанням таких проектів (програм) для цілей цієї статті визначаються КМУ за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного розвитку.
Чи належить квитанція платіжного терміналу до первинних документів?
Офіс великих платників податків ДПС нагадує, що Податковий кодекс України визначає обов’язок платників податків вести облік доходів, витрат, інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування, на підставі зокрема, первинних документів.
При цьому, платники мають, зокрема, забезпечити зберігання таких документів протягом 1095 днів.
Розрахунковий документ — документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі — продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну (ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування| та послуг»).
Отже, квитанція платіжного терміналу не є розрахунковим документом.
Загалом квитанція платіжного терміналу це документ, який підтверджує виконання операції із використанням електронного платіжного засобу, на підставі якого формуються відповідні документи на переказ чи зараховуються кошти на рахунки (ст. 1 Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).
Тобто, квитанція платіжного терміналу є інструментом доступу до рахунку, який використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку, зокрема для оплати вартості товарів і послуг.
Ініціювання такого переказу має оформлюватися відповідними документами, одним з яких і є квитанція платіжного терміналу.
Відтак квитанція платіжного термінала лише підтверджує ініціювання переказу коштів з рахунку, а не факт продажу товарів/послуг.
Враховуючи вищезазначене, квитанція платіжного терміналу не є первинним документом у розумінні Податкового кодексу.
(Офіс великих платників податків ДПС)
Чи може роботодавець відмовити працівникові у поділі його основної щорічної відпустки на частини?
За пунктом 2 частини першої ст. 8 Закону України «Про відпустки» (далі —Закон) працівникам з ненормованим робочим днем надається щорічна додаткова відпустка тривалістю до семи календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою.
Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, в тому числі і за ненормований робочий день, установлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.
Пунктом 1 частини першої ст. 4 Закону визначено види щорічних відпусток, до яких належать щорічна основна відпустка (ст. 6 Закону), додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 Закону), додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 Закону), інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Згідно зі ст. 12 Закону щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості (наприклад, на один, два, три, чотири, п’ять календарних днів) за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менш як 14 календарних днів.
Статтею передбачено можливість поділу щорічної відпустки на частини, а не обов’язок роботодавця поділити її на частини, як того бажає працівник.
Оскільки остаточне рішення щодо надання працівникові відпустки ухвалює роботодавець, з метою недопущення втрат робочого часу, беручи до уваги виробничі обставини, він може погодитися, а може й не погодитися поділити відпустку так, як того бажає працівник. Також може запропонувати свої умови поділу щорічної відпустки або не поділити її взагалі.
У разі поділу щорічної відпустки на частини невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівникові, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше від 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.
(За матеріалами ГУ Держпраці у Полтавській області)
